Михайло Скрипка — вчитель історії та правознавства у Жовківській школі №2 (Львівська область) і постійний учасник наших заходів. В проєкті «Приховані спогади. Продовження» Михайло розробив і протестував зі своїми учнями мега-актуальний навчальний модуль, який дає змогу вчителю поговорити з підлітками про жінок у Збройних силах України, а разом з цим — про ґендерні права взагалі.
«Останнім часом ми часто чуємо, що запровадження ґендерної рівності є вимогою часу. Проте в жодній іншій сфері жінки та чоловіки так болісно не відчули цю вимогу, як в ЗСУ. З 2014 року в нашій країні йде війна, і жінки, ставши пліч-о-пліч з чоловіками, почали захищати нашу країну від зовнішнього вторгнення. Звичайно, статус та сприйняття жінки-військовослужбовиці з 2014 року дуже змінився. Спочатку вони, не маючи майже ніяких гарантій з боку держави, йшли на війну, а вже потім їх «побачили» та почали звертати увагу на потреби та інтереси.
Школярі влучно підмітили, що збільшення числа жінок у ЗСУ пояснюється багатьма подіями, що відбуваються в державі, і головне – прагненням жінок захищати свою країну поряд із чоловіками. Також прозвучали ідеї зміни соціальної структури суспільства, коли жінки активно виходять на ринок праці і у публічну сферу, та зміни ставлення до ролі жінки в суспільстві та популярність ліберального принципу рівності прав і можливостей. Для більшості дітей жінки долають гендерні стереотипи у армії та намагаються самореалізуватися. Вони наголошують, що у військовій сфері до жінок поширене легковажне ставлення. Поширені стереотипи у армії. Сподіваюся, що фразу «Хочете рівності — ідіть в армію!» на свою адресу в якийсь момент українська жінка більше не почує і стереотипи про нежіночу справу відійдуть у минуле».
Вчителька літератури з Мелітополя Олена Заменягре тестувала цей модуль з учнями 8 класу. А вчитель історії з Миколаєва Євген Мороз — з 11-класниками. Він поділився і власними враженнями, і роздумами одного з учнів:
«Ми спробували порівнювати статус жінки у лавах української армії та ізраїльської, побачили, що дійсно нам є куди рости. Також спробували згадати героїчні подвиги жінок в контексті всесвітньої історії. Класно те, що у розробці звучить дуже багато дискусійних питань, цікаво, що автор уроку дає можливість використовувати різні методи, сьогодні почув дуже багато дитячих роздумів на це проблемне питання.
Хочеться поділитися думками учня 11 класу Максима Гайченко: «Питання чоловіків і жінок в армії дуже неоднозначне, бо стосується не тільки «жінок» і «чоловіків». Тут проблеми створює й законсервованість військової організації, й українського суспільства загалом, не кажучи вже про незахищеність законом гендерів, що виходять за межі традиційних «МЖ», і обов’язковий призов тільки для чоловіків. На мою думку, вирішення полягає у контрактній армії, бо тоді відпадає й доброякісний сексизм, й питання відношення гендерів до «чоловік чи жінка». З іншого боку, я розумію, що у сучасних палких реаліях військових дій на сході ми не можемо просто так змінити форму армії, тому питання залишається не вирішеним. А з консервативними устроями в головах можна боротися вже зараз, і коли прийде час змінити нашу армію та додати свободи в законодавство, наше суспільство буде до цього готове!»
Цей та інші навчальні модулі, розроблені учасниками нашого проєкту, ви зможете побачити у збірці, яку ми плануємо видати вже влітку.
Проєкт «Приховані спогади. Продовження» ми реалізуємо у партнерстві з CRISP - Conflict Simulation за фінансової підтримки Auswärtiges Amt.
Немає коментарів:
Дописати коментар