Сходження на гору Ключ - вершину національної слави.

З метою вшанування 107-річниці боїв січових стрільців у Карпатах, за сприяння ЛОДА і табору «Росинка»в останні сонячні дні золотої осені високогірні ентузіасти здійснили сходження на гору Ключ у Сколівських Бескидах.⛰

Саме ця гора⛰ у жовтні 1914р. стала ареною кривавих боїв між УСС та московським військом. При цьому 13 стрільців загинули, 14 було поранено. Нині відлунням цих трагічних подій є меморіальне поховання і високий металевий хрест та каплиця. Прізвища загиблих у боях за гору Ключ вкарбовані у кам’яному меморіалі могили Січових Стрільців, що розташований під самою вершиною.

Гора Ключ скроплена кров’ю славних синів галицької землі. Пам’ять про героїв-січовиків живе і житиме вічно. Їхні стрілецькі могили ніколи не будуть забуті. Приклад самопожертви заради волі і незалежності сьогодні є для нас святим і надихає на самовіддану працю на благо рідного народу.

Вшанувавши молитвою та виконанням державного гімну пам’ять героїв, мандрівники відвідали кам’янисті урочища на горі Ключ та водоспад на річці Кам’янці. Погода дозволила помилуватись прекрасними Карпатськими краєвидами, насолодитись чарами золотої осені.⛰🏕

Історична довідка:28 жовтня 1914 року Українські січові стрільці здобули перемогу над російською армією в бою на горі Ключ⛰ під містом Сколе.

Січові стрільці вели стрімкий наступ до підніжжя Українських Карпат. Метою москалів було швидке оточення та знищення 55-ї австро-угорської дивізії у складі якої перебували і відділи українського січового стрілецтва.

Через відсутність достатніх сил для успішної оборони, командування дивізії вирішило, що найкраще в даній ситуації буде відступити, стабілізувавши фронт по лінії Бескидів. Для уникнення повного оточення дивізії необхідно було відновити контроль над двома стратегічно важливими горою Комарницькою та горою Ключ. Здобуття гори Ключ було доручено стрілецькій сотні Володимира Сроковського.