Опис
Статуя Свободи стоїть на острові Свободи (англ. Liberty Island) (до 1956 року острів Бедлоу), приблизно за 3 км на південний захід від південного округу Мангеттен, одного з округів Нью-Йорка.Богиня свободи тримає факел у правій руці і табличку в лівій. Напис на табличці свідчить «англ. JULY IV MDCCLXXVI» («4 липня 1776»), дата підписання Декларації Незалежності. Одна нога «Свободи» стоїть на розбитих оковах.
У короні статуї розташовано 25 вікон, які символізують земні коштовні камені і небесні промені, що освітлюють світ. Сім променів на короні статуї символізують сім морів і сім континентів, як це вважається у західній географічній традиції. Загальна вага міді, використаної для відливу статуї, — 62 тис. фунтів (31 тонна), а загальна вага її сталевої конструкції — 250 тис. фунтів (125 тонн). Загальна вага цементної підстави — 54 млн. фунтів (27 тис. тонн). Товщина мідного покриття статуї — 3/32 дюйма або 2,37 мм.
Висота від землі до кінчика факела — 93 метри (ця цифра включає підставу і п'єдестал). Висота самої статуї, від верху п'єдесталу до факела — 46 метрів. Відвідувачі проходять 356 сходинок до корони статуї свободи або 192 сходинки до вершини п'єдесталу.
Статуя була збудована з тонких листів міді, які карбувалися в дерев'яних формах. Сформовані листи потім були встановлені на сталевий каркас.
З дня свого відкриття, статуя служила навігаційним орієнтиром і використовувалася як маяк.
Зазвичай статуя відкрита для відвідувачів, як правило, що прибувають на поромі. З корони, в яку можна піднятися по сходах, відкривається великий вид на нью-йоркську гавань. У музеї, розташованому в п'єдесталі (і доступному на ліфті) знаходиться виставка історії статуї.
Історія
Незабаром Бартольді прибув до Америки, де звернув увагу на острів Бедлоу і не переставав думати про нього, як про найвдаліше місце для майбутнього монумента.
Повернувшись до Парижа, скульптор знов зустрівся з Лабуле і вже передав йому проект. У ті роки Бартольді виконував багато замовлень, але створення монумента для Америки стало його головною роботою впродовж п'ятнадцяти років.
Задум статуї виник з давнього епізоду, який він побачив під час вуличних боїв у Парижі в 1851 році. Йому запам'яталася дівчина з барикади, в легкому вбранні і з піднятим у руці палаючим факелом, яка і стала прообразом статуї.
Перша глиняна модель була заввишки чотири фути, потім скульптор зробив ще три робочі моделі, що послідовно збільшувалися в розмірах. Вони коректувалися і дороблялися доти, доки не був досягнутий оптимальний варіант.
У Франції Бартольді потребував допомоги інженера для вирішення конструктивних питань, пов'язаних зі спорудженням такої гігантської мідної скульптури. Отже інженеру Густавові Ейфелю (майбутньому творцеві Ейфелевої вежі) він доручив спроектувати масивну чавунно-сталеву опору і проміжний підтримуючий каркас, який дозволить мідній оболонці статуї рухатися вільно, зберігаючи при цьому вертикальне положення. Детальні розробки Ейфель передав своєму помічникові, досвідченому інженеру з будівельних конструкцій Морісу Кехліну. Цікаво, що мідь для статуї має начебто російське походження, хоча цей факт не підтверджений[1].Примітно також, що бетонну основу під статуєю виготовлено з німецького цементу. Фірма Дюккехофф виграла тендер на поставку цементу для будівництва фундаменту Статуї Свободи в Нью-Йорку, який для того часу був найбільшою бетонної конструкцією у світі.
Для фінансування проекту було засновано Франко-Американський союз на чолі з Лабуле. Французький комітет в Парижі очолив Фердинанд де Лессепс, будівельник Суецького каналу. На чолі американського комітету став юрист Вільям Евартс.
Французька сторона повинна була забезпечити будівництво статуї, а американська п'єдесталу для неї.
До початку 1884 року робота над статуєю була завершена. Усередині в ній змонтували сходи і впродовж трьох місяців парижани могли її оглядати в остаточному вигляді. Серед відвідувачів був і знаменитий письменник Віктор Гюґо.
В цей час у США збір коштів на п'єдестал просувався досить поволі. До початку 1884 року тільки почалося бетонування фундаменту.
Місце для статуї Свободи в нью-йоркській гавані, затверджене Актом Конгресу 1877р, було вибрано генералом Вільямом Шерманом, з урахуванням побажань самого Бартольді, на острові Бедлоу, де ще з початку XIX століття стояв форт у формі зірки.
Цікавим фактом є те, що мідь для статуї було вивезено з території нинішньої республіки Башкортостан (за іншою інформацією — виплавлена на нижньотагільскому мідноплавному заводі).
Навесні 1885 року, після місячної подорожі, французький військовий вітрильник «Ізер» доставив статую в Нью-Йорську гавань. Для перевезення статую розібрали на 350 частин і спакували в 214 ящиків. (Її права рука з факелом, закінчені раніше, вже експонувалися на Всесвітній виставці в Філадельфії в 1876, а потім у Медісон Сквер у Нью-Йорку). Статую зібрали на її новій підставі за чотири місяці. Урочисте відкриття статуї Свободи, на якому виступив президент США Гровер Клівленд, відбулося 28 жовтня 1886 р. у присутності тисяч глядачів. Як французький подарунок до сторічної річниці американської революції він запізнився на десять років.
Статуя Свободи у Львові.
Центральна постать скульптурної групи авторства Леонарда Марконі, розміщеної на куполі музею етнографії (будинок № 15 на проспекті Свободи), серед львів'ян і гостей міста отримала назву «Статуя Свободи». І це не дивно, адже жіноча постать тримає в руці смолоскип, а на голові має променисту «корону», подібну до нью-йоркської. Насправді ж скульптурна жінка символізує «Ощадність», бо прикрашає споруду, збудовану 1891 року як приміщення Галицької ощадної каси. В радянські часи про цю композицію жартували: «В СРСР навіть Свобода сидить». Приблизно у 1982–1983 рр. рука зі смолоскипом відламалася, впала і вбила жінку. Статуя стояла без руки майже 15 років. Зараз руку відновлено — її прикріпили до куполу будинку, що видно на фото.
Немає коментарів:
Дописати коментар