Перемога у конкурсі "Об'єднаймося брати мої"

Учениці 10-А класу Янкович Віра та Чебеняк Таня стали переможцями районного етапу конкурсу "Об'єднаймося брати мої" із дослідницькою роботою про Дмитра Донцова. Вітаю і бажаю подальших перемог та звершень)))

читайте тут про підсумки конкурсу 

Готуємося до уроку контролю у 7 класах з історії України

завдання контрольної роботи № 2 з історії України

Тріумф Жовківської ЗОШ № 2 у турнірі "Що? Де? Коли?" серед педагогічних працівників

15 грудня на базі відділу освіти Жовківської РДА відбувся турнір Що? Де? Коли? серед педагогічних працівників та проведений Бродик І.А. головою профспілки. Спробувати свої сили у інтелектуальних змаганнях зголосилися 7 шкільних команд. Нашу школу представляли капітан практичний психолог Василишин Т.С., вчитель іноземної мови Цимбала М.Є, вчитель української мови і літератури Стефанишин О.П., вчитель географії Батрух О.М., вчитель фізичної культури Демчишин І. В та вчитель історії Скрипка М.С. Гра складалася із 3-ох турів по 12 запитань. Питання з історії української мови, літератури, філософії, культури, світової історії, географії були не тільки цікавими, а й надзвичайно пізнавальними, що дали вчителям змогу показати свої знання, почерпнути нові, проявити ерудицію, логіку, уяву. Наша команда з перших хвилин захопила лідерство, поступово відриваючись від суперників. Після завершення 1 і 2 турів журі (Чурій І.С. директор ЖРЦДЮТ, Боровець О.О методист ІМЦО, Соловйов В.Ф екс - керівник відділу освіти, кандидат наук та директор Липницької школи) підвело попередні підсумки. Приємно було бачити нашу команду на вершині. Після нетривалої перерви, розпочався 3 тур у якому наші вчителі довели гру до перемоги. Переможці були нагороджені грошовою винагородою. Вітаємо нашу команду педагогів із таким досягненням та зичимо продовжувати у подібному дусі.
PS Висловлюємо подяку організаторам турніру, усім тим хто безпосередньо причетний до цього заходу, журі, педагогічним працівникам інших шкіл, а головне нашим вболівальникам та мотиваторам, що вірили в наш тріумф.

готуємося до контрольної роботи 7 - класники.

Питання для підготовки до контрольної роботи для 7 класу з всесвітньої історії вже на блозі. Їх можна знайти в розділі "КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ" 7 клас "СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ".

Будьте уважними. 

7-б пише контрольну  у середу

7-А пише у четвер

Віче реквієм у місті 1932-1933 рр.

26 листопада в м.Жовква Віче-реквієм біля пам'ятника жертвам Голодоморів та на площі Вічевій вшанували усіх жертв сталінського голодомору 1932-1933 рр. Україні.
Спочатку жовківчани пройшли траурною ходою на вул.Равську, де священики відправили Панахиду, зокрема о.Йосиф, (костел св.Лаврентія), о.Василь Батюк (парох церкви Св.Трійці, парох Василь (церква св.Йосафата). Також відбулося покладання квітів та запалення свічок.
Опісля на площі Вічевій відбулося Віче-Реквієм.
Знову до жовківчан звернулися священики, а Наталя Полоцька заспівала пісню "Свіча" під композицію "Крила пам'яті" , яку виконали учасники хореографічної студії "STAN".
Під гучні церковні дзвони всі учасники запалили на площі Вічевій свічки у вигляді хреста та розійшлися по домівках для запалення свічок на вікнах.

Готуємося до контрольної роботи у 9 класі

Питання на контрольну роботу з правознавства 1-4 варіант

«Вітчизна – це не хтось і десь, я – теж Вітчизна» (І.Світличний)

Про XVI Всеукраїнський конкурс учнівської творчості

З 01 листопада 2016 року до 25 лютого 2017 року проводиться XVI Всеукраїнський конкурс учнівської творчості, що проходить під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої!» та присвячується 100-річчю утворення Української Центральної Ради та проголошення Української Народної Республіки.

Творчі роботи переможців ІІ етапу конкурсу (по 3 роботи з кожної номінації від міста, району, громади) у друкованому та електронному варіантах приймаються до 23 грудня 2016 року за адресою: м.Львів, вул.Огієнка, 18-а, КЗ ЛОР «Львівський інститут післядипломної педагогічної освіти», кабінет координаційно-методичної діяльності (каб. 410), е-mail: kpv@loippo.lviv.ua.

Детальніше про умови проведення...

Листопадовий Чин - у серці народу.

У Жовкві 1 листопада відбувся віче-реквієм з нагоди проголошення 98 річниці ЗУНР, у якому взяли участь голова Жовківської районної державної адміністрації Надія Щур та її заступники, голова Жовківської районної ради Роман Горбань, міський голова Петро Вихопень, військовий комісар Сергій Кучинський. Жовківчани пройшли урочистою ходою від Жовківської районної державної адміністрації до могил Січових Стрільців.

1 листопада 1918 року – день Великого Чину, що покликав до життя Західно-Українську Народну Республіку. В часи польської, а згодом радянської окупації України робилося все, щоб затоптати у пам’яті народній ті славні, повні радості, а водночас й драматизму дні, коли на землях, загарбаних Австро-Угорською монархією, відродилася Українська держава.

У віче-реквіємі взяла участь численна громадськість. Преосвященний владика Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїл Колтун разом із священнослужителями відправили панахиду. Керівництвом району та міста покладено квіти та запалено свічки на могилах Січових Стрільців.

Преосвященний владика звернувся до людей із закликом: «… любіть свою землю, свій край, майте терпіння любити та поважати одне одного, бо знову доводиться демонструвати спроможність не тільки розбудовувати країну, а й боронити її незалежність»

Весь урочистий захід супроводжувався співом Народної хорової капели “Діброва” РНД Жовква, звучали стрілецькі, повстанські пісні та пісні про Україну.

З вітальним словом та про Лиспопадовий чин, що був предтечею незалежності України мову вів вчитель історії Жовківської ЗОШ І-ІІІ №2 Скрипка Михайло Степанович.

Знаємо, що ЗУНР проіснувала недовго, але день 1-го листопада назавжди став символом невмирущої ідеї українців до свободи і незалежності.

Українська нація знайшла в собі сили, щоб воскресити потоптані ворогами-загарбниками ідеали визвольної боротьби, національної свідомості, відродити і розпалити вогонь «тисячолітньої державницької традиції».

 

За матеріалами Жовківської РДА http://zhovkva-rda.gov.ua

готуємося до контрольної роботи з всесвітньої історії у 10 класі

тисніть тут
тисніть тут. Потрібно завантажити 

"Я європеєць"

Щодо проведення ІV Всеукраїнського конкурсу есе «Я – європеєць» Детальніше

До уваги 7-класників

Питання на контрольну роботу із всесвітньої історії для 7 класу дивитися у розділі "Контрольні роботи" 7 клас "Перші Середньовічні держави"частини 1 і 2

домашнє завдання на канікулах для 10 класів))))

правила:

усі завдання записуємо в зошит
кожне завдання по 3 бали

1) кросворд "Наддніпрянська Україна на початку ХХ ст"
 кросворд перемальовуємо в зошит

2) Знайти слова "Визначні діячі початку ХХ ст" 
виписуємо в зошит 20 прізвищ, відповідно пронумерувавши.
3)Пазл "Україна на початку ХХ ст." 
шукаємо правильні асоціації

4) скачки "Початок ХХ ст в Україні"

Українська Повстанська Армія в картинках. ІНФОГРАФІКА

Чи була УПА армією? За радянських часів про неї не казали інакше, ніж "банди". Кілька аркушів інфографіки можуть допомогти відповісти на це питання. Інфографіка охоплює хронологію лідерства, структуру та найбільші акції у Галичині, відзнаки, нагороди УПА схеми організації рою, чоти та сотні.

Кілька слайдів описують "війну після війни": боротьбу УПА проти СРСР після закінчення Другої Світової війни та масштаб репресії проти УПА та її прихильників. Інфографіка  не охоплює низку важливих тем, які потребують подальшого дослідження.
Усі слайди можна збільшити кліком.

1.       Створення ОУН

Після Перших Визвольних Змагань українці не змогли втримати свою незалежність. У міжвоєнній Європі українські етнічні території були розділені між чотирма державами: СРСР, Польщею, Чехословаччиною та Румунією.
Однією з реакцій суспільства на такий стан справ було створення підпільних організацій, які своєю метою бачили незалежність України.
Найвідомішою серед них є Організація Українських Націоналістів. ОУН відкидала співпрацю з польським урядом, розбудовуючи натомість підпільну мережу.

2.       Керівники ОУН

Одним з принципів ОУН як підпільної організації була чітка ієрархія.
Голова ОУН керував всією організацією, як на українських землях, так і за кордоном. Крайовий провідник на українських землях очолював край. Керівники ОУН на ЗУЗ (Західньо-Українських Землях) відігравали провідну роль у визвольному русі 1930-хх років.

3.       Структура ОУН в Галичині

Протягом 1930-хх років у Галичині ОУН займалась розвитком мережі та збільшенням кількості членів і прихильників. Ця діяльність була успішною. За 10 років кількість членів ОУН збільшилась з 600 до 9000, а кількість адміністративно-територіальних округ – з 5 до 13.

4.       Акції ОУН в Галичині у 1933-36 роках

У міжвоєнний період члени ОУН здійснювали широкий спектр акцій. Найбільш поширеними були розповсюдження нелегальної української літератури, політичні демонстрації, насипання могил українським воїнам, культурні заходи, збройні акції та атентати, а також антишкільна та антимонопольна акції. Основною рушійною силою була студентська та шкільна молодь.

5.       Масштаби діяльності

Українська Повстанська Армія – це збройні сили українського підпілля, під час та після Другої світової війни.
УПА здійснювала тривалий опір найбільшим тоталітарним державам у ХХ столітті – Третьому Райху і Радянському Союзу. Ця боротьба була б неможливою без підтримки населення, чіткої ідеї, структури та жертовності і витривалості вояків.

6.       Функційні відзнаки УПА

Функційна система в УПА виникла через великий брак кваліфікованих кадрів старшин і підстаршин та вводилась для упорядкування старшинства в УПА.
У функційній системі кожен стрілець, який зумів успішно командувати в бойових умовах, займав відповідну посаду, хоч і не мав для цього формальної підготовки чи відповідного військового звання.
Найближчою історичною аналогією може слугувати організаційна структура сотень самооборони Майдану під час зими 2013-2014 рр.

7.       Старшинські школи УПА

Діяльність УПА була можливою лише за наявності кваліфікованих військових кадрів. Їх постійно не вистачало, тому з метою підготовки власних командирських кадрів було організовано старшинські школи.
З середини 1943 до 1944 року вони підготували майже 900 випускників, які зайняли провідні позиції в УПА.

8.       Нагороди УПА

Головний Військовий Штаб УПА та Українська Головна Визвольна Рада своїми наказами ввели ряд відзнак-нагород для учасників національно-визвольного руху.
Всі відзнаки можна умовно поділити на: Хрести Бойової Заслуги, Хрести Заслуги, Письмові Відзначення, Зірки за рани, Медалі. Повстанці, нагороджені хрестами титулувались "лицарями" даного відзначення.

9.       УПА-Захід

УПА поділялась на три групи – УПА-Північ, УПА-Південь і УПА-Захід. Створення четвертої групи – УПА-Схід планувалося, але не було реалізовано.
Однією з найбільших і найчисельніших була УПА-Захід, відділи якої активно діяли упродовж 1943-1949 рр. УПА-Захід охоплювало територію Галичини, Буковини, Закарпаття та Закерзоння. Упродовж весни-літа 1944 року в  УПА-Захід входило 8 воєнних округ.

10.   ВО Лисоня

Кожна воєнна округа являлась одиницею військово-територіального устрою УПА. Наприклад, ВО "Лисоня" була створена взимку 1943-1944 рр. Вона охоплювала територію Тернопільської області ОУН і Подільського краю ОУН.

11.   Сотня

Базовою тактичною одиницею УПА була сотня (рота), яка складалась з  чот(взводів), що поділялись на рої (відділення). У бойових умовах чисельність і структура сотні могла значно відрізнятись і становити 80-200 осіб.

12.   Рій-чота

Рої та чоти були найменшими структурними одиницями в УПА. Їхня чисельність також могла значно відрізнятись, залежно від умов.

13.   Псевда в УПА

В умовах суворої конспірації вояки УПА та збройного підпілля використовували псевдоніми(псевда). Одна особа могла використовувати різні псевдо. Водночас, одне й те саме псевдо могли мати кілька осіб, які, ймовірно, не знали один про одного.

14.   Генерали УПА

Ще однією ознакою УПА, як військової формації була наявність вищих офіцерських чинів – генералів. За час існування УПА їх було 9, з яких двоє отримали це звання прижиттєво, а 7 посмертно.

15.   Війна після війни

Після Другої Світової війни УПА та збройне підпілля ще кілька років продовжували збройний опір. Дивлячись на цифри, можна ствердити, що це була справжня війна.
Незважаючи на втрати і зменшення масштабів боротьби, діяльність окремих боївок тривала до початку 1960-хх років, а останні повстанці вийшли з підпілля після проголошення незалежності України у 1991 році.

16.   Масштаб репресій

Дотепер невідома точна кількість постраждалих від репресій Радянського Союзу в Західній Україні. Згідно доповідній записці Лаврентія Берії від 16 травня 1953 ідеться про 500 000 жертв репресій. З цього числа 153 259 були вбиті під час "каральних акцій".

це цікаво))) це лише перша частина інша завтра

всесвітня 10 клас
 

готуємося до тематичного оцінювання з історії України 7-класники

 
контрольна робота з історії України Ч.1
контрольна робота Ч.2 

Вітаємо з перемогою

Учні нашої школи Хитрейко В., Качмар Д., Стегура А., Ільїна Д. стали переможцями районного етапу конкурсу "Славетні імена України - Михайло Грушевський" у номінації дослідницька робота. Назва дослідження "Грушевський і Франко - велети національної ідеї". Вітаю і бажаю їм подальших перемог)).

Відгомін конкурсу "Вчитель року - 2016": урочистості до дня вчителя у театрі ім. Заньковецької

 
У четвер, 29 вересня, у Львівському Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулись урочистості з нагоди Дня працівника освіти. На святкування зібрались кількасот освітян з усіх районів Львівської області.

Із професійним святом педагогів привітав голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка. «Професія вчителя є унікальною, адже бути педагогом – велике мистецтво й щоденна жертовна праця. Ми усі родом зі школи. У всіх нас були вчителі й викладачі, які прищепили нам любов до знань, прагнення до навчання та пізнання, сіяли у серцях вихованців зерно прекрасного, світлого, вічного, – зазначив голова ОДА. – Ви – люди особливого ґатунку, які свої сили, знання та досвід віддають вихованню у кожній дитині потреби до самовдосконалення та самореалізації, готовності до праці на благо рідної України. Пам’ятайте, все, що Ви віддаєте від щирого серця, повертається до вас зі сторицею. Тож бажаю кожному з Вас міцного здоров’я, натхнення та успіхів у Вашій найпочеснішій місії».

Зі словами вітань до педагогів звернулася директор департаменту освіти і науки Львівської ОДА Любомира Мандзій. «Ми гордимося здобутками наших дітей, які досягають великих успіхів у різних всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Це Ваша заслуга в тому, що у нас є такі діти, – зазначила Любомира Степанівна. – Дякуємо усім Вам за добросовісне служіння обраній справі, самовідданість, високий професіоналізм та невтомну працю у формуванні молодого підростаючого покоління, яке в майбутньому стане опорою нашої держави. Міцного здоров’я Вам і невичерпної енергії, затишку і достатку в родинах, добра та мирного неба над головою, нових творчих здобутків в ім’я кращого майбутнього України».

Також під час урочистостей з нагоди Дня працівника освіти були вручені нагороди переможцям та лауреатам обласного конкурсу «Вчитель року – 2016», Всеукраїнського конкурсу майстерності педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів «Джерело творчості», переможцям і лауреатам Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року», переможцям та призерам майстер-класів, інших фахових конкурсів, працівникам освіти, які мають високі заслуги у розвитку освітньої галузі, справі навчання і виховання учнівської та студентської молоді, оздоровленні і соціальному захисті освітян області.
Жовківський район був представлений численною делегацією: керівник відділу освіти Коваль М.С., голова профспілки Бродик І.А., директор табору Росинка Павлюк Л.П., директори нашої школи Канюка М.В. та Рава-Руської ЗОШ № 2 та номінанти вихователька садочку с. Малехова пані Филипець, керівник гуртка ЖРЦДЮТ Попович Оля та вчитель історї ЗОШ №2 Жовкви Скрипка М.

ФОТОЗВІТ З ПОДІЇ

У товаристві колеги та друга вчителя ЗОШ № 3 м. Бродів Голіновської Галини 
 

делегація Жовківського району на урочистостях до дня вчителя 

Учні 5-11 класів. Зголошуйтеся на конкурс

ШАНОВНІ УЧАСНИКИ КОНКУРСУ

«МАН-ЮНІОР ЕРУДИТ» у  2016/2017 навчальному році !

Публікуємо оновлену інформацію щодо організації, проведення та підготовки до конкурсу «МАН-ЮНІОР ЕРУДИТ»!

ПРИЙОМ ЗАЯВОК З 10 ВЕРЕСНЯ ДО 15 ЖОВТНЯ 2016 РОКУ

У зв’язку з підвищенням вартості поліграфічних послуг та поштових тарифів Оргкомітет конкурсу рекомендує суму благодійного внеску кожного учасника  конкурсу «МАН-Юніор Ерудит» у розмірі від 18 грн., 2 грн. з яких залишаються на потреби обслуговування конкурсу місцевим координаторам.

Форма ЗАЯВКИ 
для координаторів окремого навчального закладу СКАЧАТИ ТУТ

ЗАГАЛЬНІ ТЕМИ ТА ТЕРМІНИ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ

ЧИТАТИ ДОКЛАДНО ТУТ

Чи впливає вік учителя на якість підготовки учня?

У парламенті зареєстровано законопроект “Про внесення змін до деяких Законів України щодо встановлення граничного віку перебування на посадах науково-педагогічних та педагогічних працівників навчальних закладів” № 2026а,  згідно з яким передбачається внести зміни до законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту».
Таким чином, автори законопроекту (Тарас Кремінь, Олександр Співаковський, Роман Мацола, Юрій Соловей, Єгор Фірсов та інші) сподіваються на ротацію педагогічних кадрів, що у свою чергу сприятиме розвитку освіти. На їхню думку, в Україні спостерігається ситуація  “законсервування” чинної освітньої системи, не відбувається динаміки.
Якщо документ ухвалять, то вже з 1 вересня 2016 року в  освітній системі почнеться впровадження вікового цензу. Тобто, до 31 грудня 2019 року з навчальних закладів будуть змушені піти керівники старші 67 років і педагоги старші 69 років. Лише професорам дозволять викладати до 72 років.
А з 1 січня 2020 року умови для працюючих вчителів планують посилити ще більше:

• для осіб, які перебувають на керівних посадах, – до 65 років;
• для осіб, які перебувають на інших посадах науково-педагогічних і педагогічних працівників,  – до 67 років;
• для осіб, які перебувають на науково-педагогічних посадах професорів та яким присвоєно вчене звання професора – до 70 років.

До речі, за даними МОН, кожен шостий вчитель – пенсіонер. Отже, звільниться чимало місць, а от чи прийдуть на ці місця молоді фахівці?  Згідно з статистикою останніх років, випускники педагогічних вишів  нечасто працюють за фахом.
Побачимо! Чи переможе креативність традиції?

Увага конкурс !!!

Для сприяння реалізації Національної стратегії з прав людини (Указ Президента України №501/2015) та Всесвітньої програми освіти в сфері з прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 2004 р.) Українська Гельсінська Спілка з прав людини за підтримки Програми USAID «Права людини в дії» в рамках Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» та за сприяння Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини оголошує Всеукраїнський конкурс учнівських есе «Права людини крізь призму сучасності» та Всеукраїнський конкурс навчально-методичних розробок з прав людини (уроків та виховних заходів).

Всеукраїнський конкурс учнівських есе «Права людини крізь призму сучасності»

Всеукраїнський конкурс навчально-методичних розробок з прав людини

ПОЛОЖЕННЯ про Всеукраїнський конкурс учнівських есе «Права людини крізь призму сучасності»

ПОЛОЖЕННЯ про Всеукраїнський конкурс навчально-методичних розробок з прав людини

За матеріалами ЛОІППО

1 вересня - день захоплюючий та хвилюючий

Для першокласників і старшокласників цей день є одиним  з найбільш зворушливих. За багаторічну історію відзначання свята Першого дзвоника цей день став Днем знань, початком нового та незвіданого. Урочисто  його відзначили у Жовківській ЗОШ І-ІІІ ст.  №2. Школярі, вчителі, батьки, представники влади та духовенства зібрались біля стін школи, щоб разом розпочати новий навчальний рік. З привітаннями та настановами до школярів  звернулися: директор школи Мирослава Канюка, отець церкви Василіан та представник міської влади Роман Горбань, який нагородив вчителів за успіхи досягнуті в роботі з учнівською молоддю. 

Незабутньо і зворушливо звучали вірші з уст маленьких першокласників, які вже сьогодні вперше у своєму житті сядуть за парти. Для них - це новий етап, це початок шляху, тривалістю в одинадцять років, у країні знань. На завершення урочистої лінійки, хвилююче зазвучав дзвіночок у руках маленької першокласниці, який покликав школярів до класів на перший урок. 

 

Перший урок у 2016-2017 навчальному році (методичні рекомендації + розробки + плани-конспекти

Традиційно новий навчальний рік розпочнеться з Першого уроку виховного спрямування. А оскільки у 2016 році в нашій країні відзначається 25-та річниця Незалежності, то і тематика Першого уроку присвячена саме цій даті.
Тема Першого уроку в 2016/2017 навчальному році «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя Незалежності України». 

При обранні теми, підготовці і проведенні уроку доцільно звернути увагу на питання історії українського державотворення, розвитку та зміцнення держави, історії державних символів України. Це може бути урок-роздум про історичну долю України, героїку сучасних захисників суверенітету і територіальної цілісності країни, розмова з учнями про сьогодення і перспективи України.
Пропонуємо матеріали до проведення Першого уроку:

• Лист МОН України від 24.03.2016 №1/3-148 “Про відзначення 25-ї річниці незалежності України”
• «Україно, земле моя!» (заняття – інтелектуальна кав’ярня для учнів 5-7 класів)
• «Я люблю Україну!» (інтелектуально-пізнавальна гра для учнів 5-9 класів)
• «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя незалежності України» (заняття для учнів 7-9 класів)
• Пісня про Україну – Гурт D.Lemma
• Пісня про Україну – Дарья Костенко
• Україна – це ти – Тіна Кароль та Голос. Діти
• Цитати про Батьківщину

Розробки і сценарії першого уроку 2016-2017 н.р.

Розробки уроків “Щоб жила Батьківщина у серці: до 25-річчя незалежності України” – Тарасенко.Р,
Крамарець А., Михасюк З. П.
Урок-подорож – Склярова В.Ю.&Каліш В. М.
“Я люблю Україну!” – Рибалка І.В.
“Я живу в Україні!” – Носач Т. А.
“Україно! Ти моя молитва…” – Малишко В. Г.
“Я пишаюся тим, що я українець” – Лисенко О.М.
“Щоб у жила Батьківщина серці: до 25-річчя незалежності України” – Коряченко Ст. Л.
“З Україною в серці” – Каліушко Ст. Л.
“Україна – нашого народу дім” – Грицик Н.Р.
“Україно, земле моя!” – Гасаненко.С.
“Щоб у жила Батьківщина серці: до 25-річчя незалежності України” – Баранова С. Л., Про Калашник.А.
“Людина без Вітчизни, як соловей без пісні” – Баканьова.В.

Про відзначення 25-ї річниці незалежності України у навчальних закладах району

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

Л ь в і в с ь к а    о б л а с т ь

В І Д Д І Л     О С В І Т И

Жовківської районної державної адміністрації

                                                   Н А К А З

08 липня  2016 р.

№ 386

                                                                                      м. Жовква

Про відзначення 25-ї річниці незалежності   України

у навчальних закладах району

      На виконання Указу Президента України від 03 грудня 2015 року
№ 675/2015 "Про відзначення 25-ї річниці незалежності України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року № 424-р,

наказу департаменту освіти і науки Львівської  обласної державної адміністрації від 24.06.2016 р. № 07-01/358 «Про відзначення 25-ї річниці незалежності України», з метою, формування у дітей та молоді активної громадянської позиції і національно-патріотичної свідомості, єднання суспільства  довкола європейського вектору розвитку країни, активізації роботи, спрямованої на формування у молодіжному середовищі шанобливого ставлення до нинішніх захисників України, борців за її незалежність у XX столітті, поваги до державних символів України та забезпечення належної підготовки і відзначення 25-ї річниці незалежності України

                                               Н А К А З У Ю:

1.Затвердити заходи "Про відзначення 25-ї річниці незалежності України та Дня Державного Прапора України " (додаток 1).

2.Керівникам загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів:

1) Забезпечити організацію виконання заходів "Про відзначення
25-ї річниці незалежності України та Дня Державного Прапора України".

2)   Розробити та затвердити заходи  навчальних закладів з підготовки та відзначення 25-ї річниці незалежності України та Дня Державного Прапора України, враховуючи єдині концептуальні підходи до відзначення пам'ятних і знаменних дат патріотичного змісту.

3)   Інформацію про проведену роботу розміщувати на офіційних веб-сайтах відділу освіти Жовківської райдержадміністрації  та навчальних закладів упродовж року.

4)   Про стан виконання заходів інформувати відділ освіти райдержадміністрації до  29 серпня  та 01 грудня 2016 року.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на головного спеціаліста відділу освіти Г. Васьків та директора ІМЦО Б. Кочут.

Керівник відділу освіти                                                              М.Коваль          

                                                                                              Додаток 1

                                                                                 до наказу відділу освіти

Жовківської                 райдержадміністрації

                                                                                 від 08.07. 2016 року № 386

             

                 Заходи відділу освіти Жовківської райдержадміністрації

щодо відзначення 25-ї річниці незалежності України

        та Дня Державного Прапора України у навчальних закладах району

1.     Організувати документальні фотовиставки, виставки навчальної і художньо-публіцистичної літератури, тематичних стендів, інформаційних, архівних матеріалів тощо у бібліотеках, музеях, музейних кімнатах, навчальних кабінетах, що відображають історичні етапи здобуття Україною незалежності, зокрема у новітній час.

Відділ освіти райдержадміністрації. Адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів.

                                                     Упродовж  року

2. Провести тематичні заходи, присвячені державним символам України, історії становлення і утвердження державних символів України

·       Тематичні виховні години, уроки: «Незалежність України—результат тисячолітньої боротьби українського народу», «Нація відроджується у боротьбі», «Україна та її символи», «Мій рідний край і мова його солов'їна—збережемо своє навіки», «Будь гідним громадянином своєї держави»(сторінками Конституції України);

·       Читацькі конференції та семінари на тему: «Український державотворчий рух: причини,хід,результати», «Українська державність—національне відродження»;

·       Екскурсії до історико-краєзнавчих музеїв;

·       Конкурси малюнків, віршів, фоторобіт, присвячених  історії становлення і утвердження державних символів України;

Відділ освіти райдержадміністрації. Адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів.

                                                     Упродовж  року

3. Сприяти залученню учнівської молоді до участі у проведенні за ініціативи громадських об'єднань, молодіжних рухів всеукраїнських та регіональних акцій, спрямованих на зміцнення держави, консолідацію українського народу, патріотичне виховання молоді.

Відділ освіти райдержадміністрації. Адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів. Упродовж  року

4. Залучити учнівську молодь до проведення урочистостей, меморіальних заходів, покладання квітів до пам′ятників та пам'ятних знаків видатним діячам українського державотворення, борцям за свободу і незалежність України на місцях. Залучити учасників антитерористичної операції до заходів із вшанування пам'яті загиблих у російсько-українській війні.

Відділ освіти райдержадміністрації. Адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів.

                                                     Упродовж  року

7. Провести в районному дитячому центрі оздоровлення, відпочинку та туризму «Росинка», дитячих закладах вікторини, тематичні конкурси дитячої патріотичної творчості (поезії, пісні, малюнку тощо), ігрові та спортивні заходи, присвячені 25 -й річниці незалежності України та Дню Державного Прапора України.

Відділ освіти райдержадміністрації. Педагогічний колектив дитячого табору «Росинка», районний центр дитячої та юнацької творчості.

                                           Липень,серпень  2016 року

8. Організувати урочисте підняття Державного Прапора України на спорудах навчальних закладів та установ освіти.

Відділ освіти райдержадміністрації. Адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів.

                                                  23 серпня 2016 року

9. Провести з 26 по 30 вересня 2016 року у загальноосвітніх навчальних закладах Тиждень незалежності, присвячений висвітленню питань українського державотворення, видатним історичним постаттям, ідеологам і борцям за незалежність минулих років  та сучасним діячам українського державотворення, із наголосом на відзначенні борців за незалежність України у XX столітті та громадян, які сьогодні відстоюють суверенітет і територіальну цілісність України, її європейський вибір.

Відділ освіти райдержадміністрації. Адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів.

                                                   Вересень 2016 року

10. Організувати з 17 по 21 жовтня 2016 року виставку-конкурс "Україна - житниця", присвячену 25-й річниці незалежності України

Відділ освіти райдержадміністрації. Адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів.

                                             Жовтень 2016 року

Керівник відділу освіти                                                              М.Коваль          

Вик: головний спеціаліст відділу освіти Г.Васьків

                                                                                     

                                                                                   Додаток 2

                                                                                 до наказу відділу освіти

Жовківської                 райдержадміністрації

                                                                                 від 08.07. 2016 року №

Рекомендована тематика виховних заходів, інформаційні матеріали та рекомендаційний показник літератури

для практичного використання у загальноосвітніх закладах

РІК ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ У ДАТАХ

22 січня Україна відзначала день проголошення першої незалежності у 1918 році та День Соборності, який встановлено на відзначення проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР у 1919 році.

Заходи з цієї нагоди розпочали відзначення ювілейних дат у рамках Року Державності України. Окрім них, такими мають стати:

15 березня – цього дня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив Карпатську Україну незалежною державою;

30 червня – у цей день 1941 року в окупованому Німеччиною Львові проголошено відновлення Української Держави;

16 липня – цього дня у 1990 році Верховною Радою Української РСР прийнято Декларацію про державний суверенітет України;

24 серпня – Верховною Радою Української РСР у 1991 році прийнято Акт проголошення незалежності України;

1 листопада – день “Листопадового зриву”, коли у 1918 році розпочалось українське повстання у Львові, в результаті якого невдовзі проголошено Західно-Українську Народну Республіку;

1 грудня – 1991 року в цей день відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

На виконання Закону України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті” від 9 квітня 2015 року № 314-VІІІ та Указу Президента України “Про відзначення 25-ї річниці незалежності України” від 3 грудня 2015 року № 675, з метою засвідчення поваги до подвигу борців за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, протягом 2016 року в навчальних закладах країни мають відбутися різноманітні заходи: інформаційні, наукові, просвітницькі та культурні проекти, присвячені історії здобуття Україною незалежності та 25-й річниці цієї події, видатним діячам українського державотворення, захисникам Батьківщини, які сьогодні відстоюють суверенітет і територіальну цілісність держави.

Пропонуємо протягом 2016 року передбачити у загальноосвітніх навчальних закладах відзначення кожної ключової події Року Державності та вшанування видатних осіб. З метою підвищення ефективності та результативності заходів рекомендуємо провести Тижні історії, визначені річними планами загальноосвітніх навчальних закладів (на 2016/2017 навчальні роки), під загальноукраїнським гаслом “НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Від 1991-го – назавжди”.

Мета проведення заходів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України:

·                                 поглибити знання учнів про ключові події ХХ століття, політичних, громадських, військових, культурних діячів, які були визначними для українського державотворення;

·                                 звернути увагу на тяглість українських державотворчих традицій;

·                                 актуалізувати серед учителів та учнів національні ідеї соборності та суверенності держави – головних передумов розвитку незалежної України;

·                                 формувати та розвивати у молоді національну гідність, різні види вмінь, навичок, які мають стати фундаментом формування громадянської, історичної та національної свідомості школярів;

·                                 активізувати пізнавальний інтерес учнів до засадничих державотворчих події історій України ХХ століття;

·                                 сприяти розвитку всіх видів інтелекту (академічного, практичного, креативного, емоційного й соціального) як умови всебічного розвитку  особистості, її самореалізації;

·                                 формувати активну громадянську позицію учнів і почуття гідності та патріотизму.

·         Рекомендовані методи та прийоми проведення Тижня історії або окремих заходів у рамках Року Державності

1 – 4 класи

Розповіді, виховні бесіди, ігри-бесіди про події Української революції 20-30-х років, про шлях здобуття Україною незалежності, Людей свободи.Голодомори і повстання на українських землях. Використання на уроках “Українська мова (мова і читання)”, “Я у світі”, “Музичне мистецтво”, “Образотворче мистецтво” інформаційних матеріалів про зазначені події та видатних діячів відповідно до вікових особливостей учнів. Наводячи приклади, дітям варто пояснити, що таке незалежність держави, соборність та єдність. Пояснити поняття національної гордості та гідності, важливість  боротьби за суверенність своєї держави та рідної мови. Уроки бажано проводити із музичним супроводом, читанням художньої дитячої літератури, відповідним оформленням приміщення з використанням національної символіки. “Естафета злагоди” – майстер-класи на уроках “Трудове навчання” спільно із батьками ( волонтерами чи  народними майстрами)  щодо виготовлення саморобних іграшок і сувенірів з використанням народних традицій і національної символіки для обмінів зі школярами-однолітками з інших областей України.   Конкурс малюнків “Наша незалежність – моя Україна” серед усіх учнів  школи для захисників Української незалежності на Сході України Віртуальні подорожі з можливим використанням наочних і технічних (аудіовізуальних) засобів навчання: до будівлі Верховної Ради України, де 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України; будівлі Центральної Ради (нині – Будинок Вчителя), де 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради проголошено незалежність Української Народної Республіки; на Софійську площу м. Києва, де 22 січня 1919 року проголошено Акт Злуки.

·          

5–8 класи

На уроках “Історія України”: Виховні години  з подальшим обговоренням “Дорога до свободи”, “Разом з власної волі з 1919-го”, “Люди свободи”, «Національна гідність і вихованість» Толока до місць пам’яті, пов’язаних із вказаними подіями історії України ХХ століття та сьогодення ( вказати пам*ятні місця над якими взято шефство) Лото “Меморі” з картками на запам’ятовування дат, місць, діячів та їхніх висловлювань, пов’язаних із здобуттям Україною незалежності. Творчо-пошуковий урок “Уяви себе дослідником”, який передбачає роботу із історичними джерелами, наприклад, Актом проголошення незалежності України, Декларацією про державний суверенітет України, «Стежинами минулого мого рідного краю» тощо. Виховна година – родинний ворк-шоп “Крила Свободи” з виготовлення сувенірів за участю народних майстрів з лозоплетіння, бісероплетіння, валяння, ткацтва, вишивання, гончарів тощо з подальшим використанням виробів у благодійних акціях (ярмарках, виставках, аукціонах). “Історія України” й “Українська мова” – диктант з коментуванням (з підбором тексту відповідно до навчальної програми з “Української мови”, присвяченого подіям і персоналіям до зазначених вище дат).  На уроках “Іноземна мова”: Під час вивчення теми про подорож можна запропонувати учням віртуальні екскурсії з “відвідання” видатних місць, зокрема, Києва, де протягом ХХ століття відбувалися визначні події українського державотворення;  Закарпаття, де в Хусті 15 березня 1939 року було проголошено Карпатську Україну незалежною державою; Львова, де 30 червня 1941 року проголошено Акт відновлення української державності. На уроках “Музичне мистецтво” (5 – 7 класи) та  “Мистецтво” (8 – 9 класи): “Територія Незалежності. Вільний музичний простір” – кастинг і розучування сучасних українських пісень патріотичного спрямування.

9–11 класи

На уроках “Історія України”: Конкурс учнівських досліджень “Лабіринтами боротьби за незалежність”. Оксфордські дебати, присвячені визначним подіям українського державотворення в рамках Року Державності: для учнів 9 – 10 класів “Від кого залежить доля України?”; для учнів 11 класу “Незалежність: виборена віками чи одним днем?” «Якою є національна українська ідея» Конкурс плакатів із розроблення туристичних маршрутів “Місцями пам’яті Української державності”. Творчо-пошуковий урок “Твоєю силою, волею, словом…”, який передбачає роботу із історичними джерелами, наприклад, Універсалами Центральної Ради, Актом злуки УНР та ЗУНР, Конституційний закон про проголошення незалежності Карпатської України Сойму Карпатської України, Актом проголошення незалежності України, Декларацією про державний суверенітет України тощо.  Лабораторія Незалежності – розроблення учнями блок-схем із зазначених тем у рамках Року Державності. «Ярмарок доброти» з виготовлення традиційних українських іграшок, виробів із бісеру та інше для дітей-сиріт за участю вчителів, народних майстрів. На інтегрованих (бінарних) уроках: “Історія України” й “Українська література” – моделювання ситуацій, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі, проведенню аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість та гідність за свою націю.. Науковий проект “Повернуті імена” із дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно викреслені із наукового обігу: “Історія українського письменства” С.Єфремова, “Історія української літератури” Д.Чижевського, літературознавчі праці М.Грушевського, Г.Костюка, Олега Ольжича, Д.Донцова “Історія України” й “Українська мова” – диктант з коментуванням (з підбором тексту відповідно до навчальної програми з Української мови, присвяченого подіям і персоналіям до зазначених вище дат. На уроках “Інформатика”: Рекомендуємо під час вивчення тем про роботу з документами, електронними таблицями, побудову моделей, комп’ютерні презентації, формування й аналіз баз даних послуговуватися описом історичних подій та видатних осіб, пов’язаних із українським державотворенням.

22 січня 1918 року – проголошення IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки.

Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.

IV Універсал Української Центральної Ради став логічним завершенням складного розвитку українського визвольного руху доби революції. Він розпочався в березні 1917-го й упродовж одного року зазнав еволюції від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності власної незалежної держави.

“…Єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”, – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року один із провідних діячів Української Центральної Ради Микита Шаповал.

Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: “Високі збори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову “священну війну”, а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну... Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал”.

Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради, що брали в ньому участь, “за” було 39, “проти”  – 4, “утрималось” – 6 осіб.

Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; констатацію необхідності боротися з більшовицькою Росією, захищати добробут і свободу українського народу; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

1 листопада 1918 року – день “Листопадового зриву”, українського повстання у Львові, внаслідок якого невдовзі проголошено Західно-Українську Народну Республіку.

Поразка в Першій світовій війні держав Четверного союзу та визвольні рухи поневолених народів привели до розпаду імперії Габсбургів.

16 жовтня 1918 року, коли імперія вже була приречена, з’явився маніфест імператора “До моїх вірних австрійських народів”, який обіцяв федеративну перебудову держави. Згідно з цим документом 19 жовтня 1918 року у Львові на зібранні українських депутатів австрійського парламенту, українців-депутатів галицького і буковинського крайових сеймів, представників національних політичних партій Галичини та Буковини, духовенства і студентства утворено Українську національну раду, – найвищий представницький орган українців Австро-Угорщини. Цього ж дня Українська національна рада оголосила про намір об’єднати всі західноукраїнські землі – Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття в єдину українську державу. Нове політичне утворення одразу опинилося в гострому конфлікті з поляками, які також інтенсивно розбудовували власну державу і претендували на територію Східної Галичини.

У цей час ініціативу перебрали українські військові, які прагли активних дій.  У вересні 1918 року вони утворили Центральний військовий комітет. У жовтні його головою було обрано сотника Легіону Українських січових стрільців – Дмитра Вітовського.

31 жовтня 1918 року Центральний військовий комітет реорганізовано в Українську генеральну команду. Вона розіслала наказ до окружних військових команд перебирати владу на місцях в українські руки.

У ніч на 1 листопада у Львові відбулося повстання. Стрілецькі частини на чолі з Дмитром Вітовським взяли під контроль найважливіші установи міста. “Заснувши 31 жовтня 1918 під австрійською державною владою, виконуваною поляками, населеннє Львова прокинулося 1 падолиста 1918 під владою Української національної ради. Як символ сеї влади маяв на вежі ратуші український синьо-жовтий прапор”, – писав один із сучасників. За кілька наступних днів українці перебрали владу в Станіславові (нині – Івано-Франківськ), Тернополі, Золочеві, Сокалі, Жовкві, Раві-Руській, Коломиї, Снятині, Печеніжині, Перемишлі та інших містах Східної Галичини й північної Буковини.

9 листопада 1918 pоку Українська національна рада створила у Львові уряд – Державний Секретаріат. Очолив його відомий громадський і політичний діяч Кость Левицький. 13 листопада 1918 року затверджено конституційні засади нової держави – “Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії”. Відповідно до нього держава дістала назву – Західно-Українська Народна Республіка.

22 січня 1919 року – проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР.

Разом з власної волі із 1919 року — Саме Акт злуки, а не події вересня 1939 року, є підставовим для історії українського державотворення.

Лідери ЗУНР ініціювали переговори про об’єднання всіх українських земель. Наслідком перемовин стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові Передвступного договору між УНР і ЗУНР про злуку обох українських держав в одну державну одиницю. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України.

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. В Універсалі Директорії УНР, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

За законом “Про форму влади на Україні” від 28 січня 1919 року Голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева. Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР. Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави, повинні були спільні Установчі збори. Однак завершити об’єднання двох державних утворень в єдиний державний механізм завадила окупація українських земель польськими і більшовицькими військами.

Акт злуки 22 січня 1919 року втілив ідею соборності, яку українці відстоювали щонайменше з середини XIX ст. Одним із головних наслідків об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року було те, що з цього часу питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. Упродовж наступних десятиліть Акт злуки  залишався символом та імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

15 березня 1939 року – проголошення незалежності Карпатської України.

Українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист свободи проти союзників Німеччини.

29 вересня 1938 року відбулася Мюнхенська конференція за участі райхканцлера Німеччини Адольфа Гітлера та прем’єр-міністрів Італії – Беніто Муссоліні, Великобританії – Невілла Чемберлена та Франції – Едуарда Деладьє. За її наслідками було укладено угоду про передачу Судетської області Чехословаччиною Німеччині. Під впливом Берліна Угорщина та Польща також висунули територіальні вимоги до Праги.

З метою зберегти державу чехословацька влада пішла на поступки домаганням словаків та українців. 11 жовтня 1938 року на вимогу політичних сил Підкарпатської Русі Прага призначила перший автономний уряд, який згодом очолив Августин Волошин – греко-католицький священик, директор учительської семінарії.

Щойно новий уряд Підкарпатської Русі розпочав свою діяльність, як 2 листопада 1938 року відбувся перший Віденський арбітраж за рішенням якого Чехословаччина змушена була передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі. Таким чином, Закарпаття втратило понад 12% своєї території, на якій було 97 населених пунктів, зокрема найбільші міста: Ужгород, Мукачеве, Берегове, де мешкало близько 175 тис. осіб, у т.ч. – понад 33 тис. українців. Виконуючи рішення Віденського арбітражу, уряд Августина Волошина змушений був переїхати з Ужгорода до Хуста, який став столицею автономного українського краю у складі федеративної Чехо-Словацької республіки.

Уряд Августина Волошина прийняв низку важливих рішень. 25 листопада 1938 року видав розпорядження про запровадження на території краю української мови, а наприкінці грудня розпустив земський уряд у Хусті, офіційно дозволив вживати поряд із назвою “Підкарпатська Русь” також назву “Карпатська Україна”. Згодом виконавча влада в краї повністю перейшла до уряду Волошина, який провів важливі реформи в соціально-економічній, культурній, освітній та релігійній сферах. Для захисту краю 9 листопада 1938 року в Хусті була створена Організація Народної Оборони Карпатська Січ, яку очолив Дмитро Климпуш, колишній підстаршина австро-угорської армії, керівник спортивно-пожежного товариства “Січ”. 1 січня 1939 року була створена Жіноча Січ, які очолили Стефанія Тисовська та Марія Химинець. Станом на лютий 1939 року особовий склад Карпатської Січі становив майже 15 тис. осіб.

14 березня 1939 року парламент у Братиславі проголосив незалежність Словаччини. Зв’язок між карпатською Україною і Прагою ускладнився, ставало зрозуміло, що це кінець Чехо-Словацької республіки. Увечері того ж дня прем’єр Августин Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою, водночас було названо склад нового уряду. Тим часом, окремі підрозділи угорських військ перейшли кордони Карпатської України.

15 березня 1939 року в Хусті відбулося засідання Сойму Карпатської України. Таємним голосуванням президентом новоствореної української держави обрали Августина Волошина, депутати ухвалили два закони, які мали статус конституційних і визначали форму нового державного утворення. Зокрема, підтверджували, що Карпатська Україна є незалежною державою, республікою на чолі з президентом, обраним Соймом. Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська. Державним прапором затвердили національний синьо-жовтий прапор, а державним гербом – сполучення крайового герба (ведмідь у лівому червоному колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним гімном оголосили національний гімн “Ще не вмерла Україна”.

Того ж дня масштабний наступ на Карпатську Україну в напрямку Хуста розпочали угорські війська. Угорське командування планувало якнайшвидше захопити місто й арештувати членів українського уряду, не допустивши відкриття Сойму Карпатської України. Найбільш кровопролитні бої відбулися на Севлюсько-Хустському відтинку фронту, кульмінацією яких став бій на Красному полі. За даними суперника, у боях на Красному Полі загинуло 230  оборонців Карпатської України, ще 450 потрапили в полон. Втрати угорців убитими становили 160 осіб, ще близько 400 отримали поранення. Загалом, під час окупації території Закарпаття угорськими військами сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. 18 березня 1939 року територію Карпатської України зайняли війська суперника, які на всіх карпатських перевалах дійшли до польського кордону.

Опір, який чинили бійці Карпатської України ворожим військам, був безпрецендентним прикладом збройного виступу проти планів союзниці гітлерівської Німеччини Угорщини в ході територіальних змін у Центрально-Східній Європі напередодні Другої світової війни. Оборона Карпатської України отримала широкий розголос у міжнародній пресі.

30 червня 1941 року – проголошення Акта відновлення Української Держави.

З другої половини 1940 року в українських самостійницьких колах очікували на початок неминучої війни між Німеччиною і СРСР. Представники обох гілок ОУН – Андрія Мельника і Степана Бандери – сподівалися, що війна принесе швидку поразку і розвал Радянського Союзу. Це, в свою чергу, дасть змогу реалізувати ідею здобуття української державності. Хоча ніхто не знав, як поведе себе німецьке керівництво у справі вирішення “українського питання” після війни.

Керівництво ОУН (м) схилялося до того, щоб вести переговори про самостійність України із керівництвом гітлерівської Німеччини. Натомість молодше покоління націоналістів на чолі із Степаном Бандерою обрали тактику “доконаних фактів”, намагаючись змусити Берлін визнати за українцями право на самостійність.

Зранку 30 червня 1941 року до Львова, який напередодні уже залишили частини Червоної армії та війська НКВД, увійшла спеціальна похідна група (15 осіб). Вона складалася із провідних діячів ОУН (б) на чолі з заступником Степана Бандери Ярославом Стецьком. Цей день члени його групи та підпільники, які до них приєдналися, провели у переговорах із провідними діячами українського політичного руху та лідерами української спільноти міста. Зокрема, Ярослава Стецька прийняв митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Він благословив оголошення незалежності.

Увечері 30 червня 1941 року у Львові в приміщенні місцевої “Просвіти” на площі Ринок відбулося засідання Національних зборів. Після виступів і вітальних промов Стецько з балкону будівлі зачитав Акт відновлення Держави. Кілька тисяч людей на площі зустріли промовця аплодисментами і співом гімну “Не пора, не пора…”. Під час зборів було обрано Українське державне правління – уряд, на чолі з Ярославом Стецьком.

Текст Акта складався із трьох пунктів. У перших двох оголошувалося про відновлення державності, тривалу боротьбу ОУН за державність і створення української влади на західних землях, яка згодом підпорядкувалася владі в Києві. У третьому пункті йшлося про майбутню співпрацю з нацистською Німеччиною. Цього пункту не було в редакції документа від травня 1941 року. Українські історики вважають, що його поява зумовлена, передусім, військовою присутністю німців у Львові і була  дипломатичним реверансом з боку керівництва ОУН (б), спробою заручитися німецькою підтримкою незалежності. Важливо, що Акт 30 червня 1941 року декларував відновлення української державності, тобто спирався на державотворчу традицію УНР і ЗУНР.

Ставлення українців до можливого союзу відображає цитата з  меморандуму ОУН (б), надісланого німецькому уряду, за тиждень до проголошення Акта: “Німецькі війська, які ввійдуть в Україну спершу, звичайно ж, привітають, як визволителів, та таке ставлення може дуже швидко змінитись, якщо Німеччина ввійде не з метою та гарантіями відновлення Української Держави. Німеччина шукає на Сході не тільки економічний простір, який відомий як сировинна база, а й переслідує політичні цілі, відображені у понятті нового європейського порядку. Новий європейський порядок без самостійної національної української держави є немислимим...”

Подальший перебіг подій засвідчив, що керівництво нацистської Німеччини не було зацікавлене в існуванні самостійної Української держави. У Берліні прийняли рішення про арешти українських націоналістів. 5 липня 1941 року в Кракові затримали Степана Бандеру. Після допитів його відправили в Берлін під домашній арешт. Згодом перевели до концтабору Заксенгаузен. Протягом першої половини липня 1941 року гестапо заарештувало цілу низку діячів ОУН(б). Із 11 липня 1941року німецькі окупанти заборонили будь-яку політичну діяльність українським організаціям. Тоді ж були заборонені будь-які маніфестації на підтримку Акта 30 червня 1941 року.

Незважаючи на заборони та переслідування з боку окупаційних властей, похідні групи ОУН (б), що вирушили вглиб України, проголошували Акт відновлення   Української Держави в інших українських містах, активно розбудовували український державний апарат на землях, захоплених Вермахтом. Зокрема, станом на 22 липня 1941 року владу Українського державного правління було встановлено протягом кількох тижнів на теренах 187 (з 200 усього) районів Західної України. Проте націоналісти не обмежилися теренами Західної України, за участю членів Похідних груп та місцевих жителів проголошено незалежність і створено органи влади в Житомирі, Проскурові, Кам’янці-Подільському, Кривому Розі, Нікополі, Миколаєві, Дніпропетровську.

Зростання активності українських підпільників, їх діяльність у всеукраїнському масштабі, викликало занепокоєння німецьких властей. 17 липня 1941 року з Берліна в окуповані області України надійшла директива з наказом затримувати членів похідних груп. А вже у вересні 1941 року  німецька поліція безпеки провела чергові масові арешти серед активних членів ОУН (б). Націоналісти остаточно переходять до тактики підпільної боротьби проти нацистського окупаційного режиму, в рамках якої в кінці 1942 року створюють Українську повстанську армію.

16 липня 1990 року – ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

Державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних зносинах.

В Україні політика перебудови призвела до активізації всього суспільно-політичного життя та посилення національно-визвольного руху. Широку популярність набули такі громадські об'єднання, як “Меморіал”, Товариство української мови iмені Тараса Шевченка, Студентське братство, Український культурологічний центр та iн. У вересні 1989 року виникає перша масова, фактично опозиційна до влади політична структура – Народний рух за перебудову.

За результатами виборів 1990 року в парламенті радянської України вперше з’явилася доволі чисельна група депутатів, які ставили за мету незалежність України. Саме за їхньої ініціативи 16 липня 1990 року вдалося провести радикальну за змістом декларацію, яка, по суті, стверджувала суверенність України. За підсумками голосування про ухвалення декларації “проти” були лише 4 депутати, 1 утримався.

Державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних зносинах. Територія УРСР в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Верховна Рада Української РСР постановляла, що віднині від імені народу України може виступати тільки вона. Декларація утверджувала виключне право українського народу на володіння, користування та розпорядження національним багатством своєї країни. Ішлося про те, що УРСР має створити власні банки, а також самостійно формувати цінову, фінансову, митну та податкову системи, державний бюджет та контролювати використання його коштів, а в разі потреби запровадити власну грошову одиницю. Наголошувалося також на проблемі екологічної безпеки. Проголошувалося право на власні збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки. Українська держава перебрала право самостійно визначати порядок проходження військової служби громадянами Республіки. Задекларовано намір України в майбутньому стати нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Водночас проголошувалося, що УРСР у повному обсязі відновлює міжнародний статус, а отже, є повноправним учасником міжнародних відносин, безпосередньо бере участь у загальному європейському процесі та європейських структурах. Визнавався обов’язок державних органів влади забезпечувати національне культурне відродження українського народу, запровадження та функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Крім того, усім національним групам, які проживали на території України, гарантувалося право на вільний національний культурний розвиток.

24 серпня 1991 року – прийняття Акта проголошення незалежності України.

Проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи.

У квітні 1991 року з ініціативи Президента СРСР Михайла Горбачова у Ново-Огарьово, що під Москвою, проходили переговори керівників дев’яти республік (Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Узбекистан, Туркменія, Киргизія, Таджикистан і Азербайджан) про зміст нового союзного договору. Підписання договору планувалося на вересень – жовтень 1991 року на з’їзді народних депутатів СРСР. Представники національно-демократичної опозиції готувалися до акцій протесту з метою не допустити цього підписання. З іншого боку  група найконсервативніших представників союзних спецслужб, компартійної, радянської та військової бюрократії вважали новий союзний договір надто ліберальним. Вони створили Державний комітет з надзвичайного стану (рос. – ГКЧП) та 19 серпня 1991 року здійснили державний переворот, оголосивши запровадження надзвичайного стану та увівши в Москву війська.

Народний рух України, Партія демократичного відродження України та інші демократичні сили закликали народ до непокори ГКЧП. Керівництво КПУ стало на бік заколотників. Але країною прокотилися акції на підтримку законно обраної влади та державного суверенітету.

21 серпня переворот провалився. Спроба відновити тоталітарну радянську систему і згорнути демократичні процеси зазнала краху.

24 серпня 1991 року відбулася позачергова сесія Верховної Ради Української РСР, на якій було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Історичне рішення  було прийнято абсолютною більшістю: 346 голоси було віддано “за” проголошення незалежності, і лише 1 –“проти”.

Однак проголошення незалежності України не було випадковим явищем, зумовленим московським переворотом. Поразка ГКЧП лише пришвидшила момент формального проголошення (а з погляду історичної спадкоємності – відновлення) державної незалежності України. Цей процес відбувався мирно для України. Проте це не применшує закономірності й легітимності тієї історичної події, її визначальної ролі в припиненні існування тоталітарного СРСР.

1 грудня 1991 року – Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Під час демократичного волевиявлення 1 грудня 1991 року Український народ підтвердив і засвідчив прагнення жити в суверенній державі.

Постановою Верховної Ради Української РСР “Про проголошення незалежності України” від 24 серпня 1991 року ухвалено рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта. 11 жовтня 1991 року окремою постановою Верховної Ради України  затверджено текст бюлетеня та звернення до народу.

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання: “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” із двома варіантами відповіді: “Так, підтверджую” або “Ні, не підтверджую”. Спеціальне звернення Верховної Ради України містило заклик до громадян України підтримати Акт проголошення незалежності України:“Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її – тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками “власної хати”, де панують “своя правда, і сила, і воля”.

Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі. У голосуванні взяли участь 31 891 742 виборці, або 84,18 % тих, хто мав право брати участь у референдумі та виборах Президента України (37,8 млн громадян). На підтримку незалежності висловились 28 804 071 громадянин, або 90,32 % тих, хто брав участь у голосуванні. Референдум мав імперативний характер, його рішення було загальнообов’язковим та не потребувало окремого затвердження.

За підсумками референдуму були зміцнені правові засади державного суверенітету, створені умови для подальшого розгортання державотворчих процесів у незалежній Україні.

МАТЕРІАЛИ для уроків:

1.   Гай-Нижник П. ІV Універсал Української Центральної Ради – проголошення незалежності УНР [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу:http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/video_iv_universal..php

2.   Гай-Нижник П. Акт злуки УНР та ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/172doc.php

3.    Соборна Україна: від ідеї до сьогодення [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека НЮУ імені Я.Мудрого

4.   Ю. Гай-Нижник П. Архівні документи. Карпатська Україна (1938–1939 рр.)  [Електронний ресурс] /

5.   . Карпатська Україна – тріумф і трагедія одного дня (До 70-річчя з дня проголошення) [Електронний ресурс] // Радіо Свобода.

6.   . Ісаюк О. Незалежність. Проголошена чи відновлена? [Електронний ресурс] / О. Ісаюк // Український інститут національної пам’яті.