ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ НА ЧЕСТЬ ЯРОСЛАВА ПАСТЕРНАКА

У Зіболківській школі було відкрито меморіальну дошку на честь видатного українського археолога Ярославова Пастернака. Цьогоріч виповнилося 45 років від дня смерті та 122 — від дня народження видатного археолога, етнографа та музейника. В українській археологічній науці він займає одне з провідних місць. Саме на його долю випала висока місія розкриття давніх таємниць літописного княжого Галича – величного та багатолюдного міста середньовічної Європи та інших старожитностей Галичини, зокрема і Жовківщини. Завдяки науковій діяльності вченого і членів його сім’ї значно збагатилися музейні збірки Національного музею у Львові, Львівського історичного музею. Важливим для вітчизняної історії є науковий доробок Ярослава Пастернака та його батька Івана Пастернака.

 Вагомий внесок до відкриття меморіальної дошки зробив вчитель історії Жовківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Скрипка Михайло Степанович. Він ще працюючи в Зіболківській школі став ініціатором дослідження життя та діяльності цієї визначної постаті. За сприяння вчительки Бішко М. Д., яка надала унікальні матеріали для вивчення діяльності Ярослава Пастернака.  

Скрипка М. С. з гуртківцями підготував презентацію про родину Пастернаків і їх зв'язок із Зіболками (дивитися в розділі "Презентації"), а їхня робота (автори: Камінецька Софія, Гожельник Тетяна, Шевель Андрій і Стегура Андрій) стала переможцем районного конкурсу "Моя Батьківщина Україна". З роботою можна ознайомитися в розділі "Краєзнавчо-дослідницька робота" за посиланням:

https://docs.google.com/document/d/1jMb6oy9aD7D8Dcog2CuEPqEAAVkQ3Dsp6o-rrQ_Ktmg/edit

Визначна подія

Визначна подія

1 ГРУДНЯ 1991 РОКУ ВІДБУЛАСЬ ВИЗНАЧНА 

ІСТОРИЧНА ПОДІЯ  В ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ !!!

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року став

 історичним кроком всенародного заснування сучасної української держави. 

Це був історичний крок всенародного заснування сучасної української держави. 

На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». 

Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. 
Громадяни України висловились на підтримку незалежності.
 У референдумі взяли участь31 891 742 особи — 84,18% населення України.
 З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала «За».

 Ми були як ніколи сильні, бо були єдині.

У НАШІЙ ПАМ'ЯТІ НАВІКИ

   В історії кожного народу є сторінки, пронизані щасливими усмішками та приємними подіями, однак не можна обійтися й без аркушів сповнених сліз, біди та горя. Однією з ключових трагічних подій є  Голодомор 1932-1933 років в Україні.
   Аби вшанувати пам'ять жертв сталінської колективізації, у Жовківській ЗОШ № 2 у вівторок, 18 листопада, відбувся тематичний вечір, організований вчителем історії Скрипкою М.С. У залі зібралася чимала кількість учнів та педагогів. Усі їхні погляди були прикуті до екрану, на якому поставали кадри зими того трагічного 1932-го. Спогади очевидців так сильно врізалися в серця присутніх, що на їхніх очах виступали сльози. Такі моторошні та жахливі деталі про Голодомор. Однак це надзвичайно потрібно для нашої молоді. Найперше, це важливо, аби запобігти такій трагедії в майбутньому.
    Дітиі вчителі хвилиною мовчання вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932-33 років та взяли участь у традиційній щорічній акції "Незабудка пам'яті". На об'ємну синьо-жовту карту України учні приклеювали блакитні квіти - незабудки як символ пам'яті, поваги та шани усім загиблим.

Скільки буде " Берлінська стіна " на Сході України ?

Скільки буде " Берлінська стіна " на Сході України ?

Сьогодні виповнюється  25 років з часу падіння Берлінської стіни. 

                               За її знесенням у 1989-му році послідував крах СРСР.

Цікаві факти  про Берлінську стіну.

1. За час свого існування з 1961 по 1989 роки стіна зупинила практично всю еміграцію і відокремлювала Східну Німеччину від Західної понад чверть століття.

2. Перед зведенням стіни 3,5 мільйонів жителів Східної Німеччини уникли обмежень на еміграцію і втекли до Західної Німеччини, через кордон між Східним і Західним Берліном. У той час в Західному Берліні був справжній економічний бум, частиною якого хотіли стати жителі Східного Берліна.

3. Через закриття східно-західної частини кордону в Берліні велика кількість мешканців Східної Німеччини більше не могли подорожувати чи емігрувати до Західної Німеччини. Багато сімей були розділені; жителі Східного Берліна, котрі працювали в Західній частині, були відрізані від місць своєї роботи, а жителі Західного Берліна виявилися ізольовані на ворожій землі.

4. У тих місцях, де кордон розділяли будинки, вікна на нижніх поверхах і двері замуровували.

5. Після зведення стіни близько 5000 людей спробували втекти. В результаті загинуло від 98 до 200 чоловік.

Європа  урочисто відзначає цей  день,як день  краху  тоталітаризму .

На жаль,зараз на Сході нашої держави будується нова "Стіна".

Скільки часу  вона буде?

ЛІКБЕЗ

ІСТОРИЧНИЙ ФРОНТ

новий сайт про історію України

Українські історики створили сайт "ЛІКБЕЗ" для людей, які шукають надійне джерело для отримання компетентної історичної інформації, щоб сформувати свою позицію і мати можливість її обґрунтувати. 

На проекті "ЛІКБЕЗ" спростували вже понад 50 негативних стереотипів та очевидних перекручень щодо української історії.

На сайті "ЛІКБЕЗ" можна знайти прості роз’яснення щодо найпоширеніших перекручень української історії. А для тих, хто хоче дізнатися більше — дано посилання на джерела.

Необхідно зазначити, що над проектом працює близько 20 істориків з Інституту історії України НАНУ, Українського інституту національної пам’яті, Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Наукового гуманітарного товариства, Інституту української археографії, Всесвітньої асоціації україністів.

за матеріалами: ЛІКБЕЗ

ПЛАСТ НА ЖОВКІВЩИНІ

31 жовтня - 2 листопада у селі Сопошин Жовківського району відбувся Крайовий Вишкіл Виховників юнацтва. Це навчання відбувалося у гостинному отельно-ресторанному комплексі " Клен".. Учасниками вишколу стали молоді пластуни з Львівської області, де осередки Пласту є добре розвинені: з Нового Роздолу, Сокаля, Старого Самбора, Миколаєва, Кам"янки-Буської,а також з великих міст - Тернополя, ВІнниці, Ужгорода. Дуже приємно, що є зацікавлені у вихованні молоді і учасники з Жовківщини. Три дні ми усі провели гарну роботу, чітко і з віддачею попрацювали інструктори, які змінювали один одного щогодини і з різним підходом вкладали у голови масу необхідної інформації: як стати Добрим виховником, що для цього треба зробити? Як проводити сходини чи сформувати гурток з нуля? ,Що таке пласт взагалі і яка його мета? Хто такі юнаки? Що чекає на виховника і як до цього відноситися, як робити батьківські збори, як важливо дотримуватися техніки безпеки ...І багато, дуже багато знань, таких необхідних у цій важливій нелегкій роботі із дітьми...Праця, скоріше Велика гра у суспільство, де виростають справжні громадяни. Загальна кількість проведених інструктажів - 25 годин, запрошених інструкторів - 16 ! А вечорами ми обговорювали день і навіть встигли помандрувати старовинною нічною Жовквою! Особливо дякую Павлюку Луці Петровичу, директору оздоровчого табору " Росинка " за підтримку матеріалами, книжками,солодким печивом та соками. Взагалі, вдячна усім - від кожного активного учасника, від кухарів, які нас смачно годували , від організаторів, які сформували чудову команду - і приймали нас чи допомагали нам., - без цього букета не було би того ефекту! А є чим потішитися - вже є молоді люди, які прагнуть вчитися і робити нашу країну кращою. Виховання молоді - це майбутнє і сьогодення країни-України.

http://vzhovkvi.com/ua/svjato/zhovkovshhina-privetstvuet-plast.html 

урок -гра у 6 класі

на уроці історії вчитель історії провів змагання між 2 командами по темі "Стародавній Єгипет". Діти із захопленням змагалися за звання найсильнішого історика класу. Перемогла команда "Сфінкс".

НА ВИСОКОМУ ЗАМКУ У ЛЬВОВІ З ГУРТКІВЦЯМИ

КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ В ЗІБОЛКІВСЬКІЙ ШКОЛІ

100 річчя СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ

Бої на Маківці тривали з 28 квітня по 2 травня 1915 року. Росіяни двічі захоплювали Маківку й двічі її втрачали… Ця гора розташована неподалік оспіваної Франком у «Захарі Беркуті» Тухлі, між Сколе і Славськом. Якщо долину річки Опір, уздовж якої йшла залізниця, австрійці захистили укріпленнями, то поросла лісом невисока (958 м) Маківка була зручним і незахищеним місцем для прориву російської імператорської армії. Та армія вже понад півроку тримала в окупації Галичину. І тепер розраховувала прорвати лінію фронту й через Карпати піти на Угорщину та безпосередньо на Відень. Битва на Маківці мала б стати основною на цьому фронті й від неї великою мірою залежало майбутнє війни.

 

Нова доба України

Для росіян Маківка була стратегічним об’єктом. Утримуючи цю гору, вони забезпечували собі безпроблемний прорив на Угорщину. Спочатку росіянам вдалося захопити частину гори. Однак у результаті контрнаступу Першого та Другого куренів Січових стрільців українці відбили втрачені позиції. Подальші спроби росіян «підкорити» Маківку не мали успіху саме через героїчну оборону стрільців. В останню добу Січові стрільці тричі штурмували позиції російського війська й таки знову захопили гору. Коли в 1936 році в Галичині вийшла окремою книгою «Історія українського війська» з розділом про Маківку, то там згадали цей момент: «За третім ударом стрільці з радісним окликом переможця багнетами промостили собі дорогу на верх. Московська маса розскочилась від удару на всі боки і в паніці злетіла в долину. Нагорі залишилася сила-силенна тих, що згинули за «царя і отєчєство» і сірою плахтою вкрили ціле побоєвище. Чимало ворога попало і в полон…». Бої завершилися 3 травня, коли австро-угорські частини, на боці яких і воювали січові стрільці, взяли під контроль Маківку.

До речі, австрійське командування оцінило січовиків й офіційно ввело Легіон Січових стрільців до складу війська лише у березні 1915 року, за місяць до цих важливих подій. Легіон на той час складався з двох куренів, у кожному з яких було по чотири сотні. Саме вони й були направлені в район гори Маківка, де й очікувалися найбільші бої. Українська бойова управа, яка здійснювала політичне керівництво стрілецьким рухом, у своєму привітанні з нагоди перемоги на Маківці відзначала: «З костей і крови, з ран і терпіння стрілецького виростає нова Україна — Україна діла і боротьби! Своїми воєнними подвигами ви воскресили славну минувшину української зброї, ви стали засновниками нової доби історії України, в якій Україна повертає на давній шлях зброй­ної боротьби за свою самостійність»… Однією з центральних постатей УСС став майбутній засновник і провідник ОУН Євген Коновалець, який під час бою на Маківці потрапив у російський полон, а згодом як командир УСС дослужився до звання полковника армії УНР.

Як це починалося?

Світова війна для галичан означала, що в борні може вирішитися й українське питання. Відтак усі політичні партії об’єдналися в «Головну українську раду», а для військових справ було створено «Українську бойову управу». Обидві структури закликали молодь стати під синьо-жовтий прапор Українських січових стрільців, а громадськість — матеріально підтримати організацію свого війська. На заклик зголосилося понад 20 тисяч молодих людей. Було зібрано пожертв на кілька сотень тисяч крон. Щоб уявити розміри цієї суми — згадаємо, як у тому ж таки 1914-му бравий солдат Швейк цілий вечір пригощався пивом (разом з угорським піхотинцем) на видані йому 5 крон у вокзальному ресторані.

Уже в серпні 1914 року виникли перші проблеми: австрійська влада, пообіцявши направити до легіону 100 офіцерів-українців, обмежилися лише 20 старшинами з резерву… Пришвидшив події несподіваний і швидкий наступ російських військ. Уже 30 серпня стрільців-добровольців відправили зі Львова до Стрия, де розпочалося формування легіону. Австрійці дозволили вступати до легіону українцям, яким ще не виповнилося 20 років — вік, який не підпадав під мобілізацію до регулярного війська. Стрілецтво виявилося наймолодшим військовим формуванням в австрійській армії.

Десятьом тисячам добровольців повідомили, що легіон може налічувати тільки дві тисячі осіб, які й повинні присягнути на вірність Австро-Угорщині. Через більш ніж 30 років колишній усусівець Микола Величко згадував: «Стрільці домагалися від свого проводу складення присяги на основі своєї власної української форми, бо вони йдуть воювати за Україну, а не за Австрію, і заявляють, що йдуть усі, або ніхто, коли число легіону обмежують… А проте провід легіону стратив ціле пополуднє 1 вересня на агітацію за присягу в формі, якої вимагала військова влада й на переконування, що в такий непевний час краще для української справи мати свій легіон — хоч би малий і з австрійською присягою, ніж позбавляти себе всякої мілітарної сили. Наприкінці над палкими молодими почуваннями взяв перевагу розум. Вирішено виконати вимогу військового командування, не відрікаючись своїх поглядів на завдання легіону…». Австрійці погодилися на склад легіону в 2 500 осіб і одразу відправили стрільців на Закарпаття: російське військо блискавично захоплювало Галичину…

Юні ідеалісти й інтелігентні офіцери

Культ Маківки формувався через добре десятиліття, коли українці пережили й відродження, і втрату своєї державності як в Галичині, так і в Наддніпрянщині. Маківка дала потужний імпульс для активізації національно–визвольного руху. Пісня січових стрільців про битву на горі Маківка (в народі відому, як «Хлопці, підемо, боротися будемо!») стала однією з найбільш улюблених для української молоді. Ще в 1920–х члени УВО, а згодом ОУН започаткували встановлення хрестів полеглим за волю України. У 1930–х молодь розпочала масові паломництва на «горбочок» на Маківці. «На тім майже 1000 метровім шпилі між Тухлею і Головецьком висипали могили 34 юнакам–героям. Ці могили це наш перший військовий цвинтар. На Маківці повинен станути величавий пам’ятник, гідний жертви героїв, що там спочивають, а сама Маківка повинна стати прощею для земляків-патріотів. Поки що Філія Т–ва Охорони Воєнних Могил у Сколім, на спілку з матірнім Т–во–м, помістять у церкві в Грабівці Скільськім (сільці біля підніжжя Маківки) пам’ятну металеву таблицю з іменами похованих на Маківці УСС», — писав часопис «Діло» 7 травня 1932 року, у 17–ту річницю боїв на горі.

Не випадково Січові стрільці, в тому числі й ті, що брали участь у боях на Маківці, невдовзі склали кістяк Армії Української Народної Республіки, а після поразки УНР продовжували боротьбу у лавах Карпатської Січі, УВО, ОУН і УПА. Коли у 1943 році німці оголосили набір добровольців до лав дивізії «Галичина» й запевняли українців, що дивізія воюватиме на Східному фронті проти москалів, то саме асоціацію з УСС найбільше сприйняла громадськість. А найпопулярнішим розшифруванням СС «Галичина» було «Січові стрільці «Галичина». Нову хвилю уваги стрілецька тема пережила в кінці 1980–х років. Не дивно, що найпотужніша на той час українська молодіжна організація — Спілка незалежної української молоді (СНУМ) — місцем свого установчого збору 19 серпня 1989 року обрала саме Маківку.

Водночас в історичній науці, а відтак і в громадських дискусіях щодо змагань за незалежність новітніх часів основною стала тематика ОУН та УПА. Січове стрілецтво з усім пластом не лише бойової історії, а й великої культурної спадщини опинилося на маргінесі досліджень. Тим часом саме УСС, які не мають за собою протиріч спротиву УПА, можуть стати основою для спільної історичної пам’яті усіх українців. Юні ідеалісти, якими командували інтелігентні офіцери, витворили ще й унікальний пласт музичної культури. Їхні щемливі пісні, написані для виконання під гітару, перетворилися на народні, а «Ой, у лузі червона калина» стала неофіційним українським гімном. До речі, дизайн легендарного кашкета-мазепинки теж розробили січові стрільці.

ВАРТО ЗНАТИ

Легіон Січових стрільців був військовою формацією австро-угорської армії, але утворився з ініціативи української громади й складався з галичан-добровольців. Вважався праобразом майбутнього війська нації.

«Товариства Січових стрільців» виникли у Львові ще наприкінці 1912 — початку 1913 року, коли Український студентський союз взявся за військове навчання молоді. Уже 28 червня 1914 року у Львові відбувся великий Сокільсько-Січовий здвиг, присвячений 100–річчю з дня народження Тараса Шевченка. Після перемоги на Маківці УСС відзначилися і в інших боях на Галичині та були перетворені на полк УСС. Заново сформований курінь у лютому 1918 року разом з австрійським військом вирушив на Херсонщину під керівництвом Вільгельма Габсбурга (під враженням від спілкування з українцями цей член австрійської імператорської родини перетворився з Габсбурга на Василя Вишиваного, підтримував українців у боротьбі за незалежність і зрештою помер у Лук’янівській тюрмі в 1947 році). У листопаді 1917 року, коли Легіон УСС воював у складі австрійської армії, у Києві переважно з українців з російської армії було сформовано Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців.

інформація із ресурсу:

http://zolochiv.net/100-rokiv-tomu-ukrajinski-sichovi-striltsi-zdobuly-peremohu-nad-moskalyamy-na-hori-makivtsi/