ЦЕ ЦІКАВО

1945-й - в Нью-Йорку вперше надійшли в продаж кулькові ручки (через 57 років після отримання патенту). Ручки були продемонстровані на ярмарку. За декілька днів перед цим, вони рекламувались як "перша ручка, здатна писати під водою" і лише за перший день в універмазі Джилберта їх було продано близько 10 тисяч штук по ціні 12 доларів за кожну.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/den-v-istorii-d/29-zhovtnya-v-istoriyi.html
   
Фото: http://liveinternet.ru  
Історія створення кулькових ручок

Вірменські вчені по малюнку, датованому 1166 роком, відновили справжнісіньку... кулькову ручку, якою користувалися давні переписувачі книг. Це була бамбукова паличка, що складалася з двох половинок, всередині у неї - пустотіла кулька, наповнена чорнилами. За мало відомих причин винахід був утрачений, і заново кулькову ручку придумали вже в ХХ столітті.

 Джорж Стеффорд Паркер

Патент на її винахід у 1938 році (за іншими даними - в 1943 році) одержав угорський хімік Йозеф Біро, що емігрував до Америкі. Через кілька років англійці викупили у Біро патент і стали випускати кулькові ручки спеціально для льотчиків - вони, на відміну від чорнильних, не текли і на висоті працювали відмінно. Але світові набагато відоміше ім'я Джорджа Стеффорда Паркера. Була зовсім дивна історія про те, як скромний співробітник телеграфної школи, щоб підроробити, став агентом з продажу пір'яних ручок. Товар був нікчемний - ручки протікали і часто ламалися, Паркер їх лагодив, а одного разу це йому набридло.

"Зроби щось краще, і люди це куплять", - сказав він собі і придумав власну унікальну ручку.

Уже через рік Паркер заснував свою компанію з виробництва кулькових ручок.

Зроблено в СРСР

У нашій країні інтерес до кулькових ручок виник після другої світової війни. Зрозуміло, що з пропозицією налагодити у нас їх виготовлення Радянський Союз звернулася саме до Паркера - адже саме "паркерами", що належать генералові Ейзенхауеру, підписувався акт про безумовну капітуляцію Німеччини. Однак американський бізнесмен відмовив. Довелося викручуватися самотужки. Це було нелегко. Спочатку кульки, що випускалися на Куйбишевському заводі кулькопідшипників, ніяк не приймали потрібну форму, потім не виходило вивести формулу пасти. Не писали нею радянські ручки, і все тут. І тут одна розумна людина запропонувала зробити пасту із суміші касторки з каніфоллю. Доречі цією забійною сумішшю боролися з мухами. Вийшло! Народження першої радянської кулькової ручки в СРСР датовано 1949 роком.

Хто ж винайшов ручку?

Кулькову ручку винайшли в 1938 році два брати угорця. А в 1958 році француз Марсель Бік створив дешеву ручку з назвою BІС, що захопила ринок практично всієї планети. На розробку пишучого вузла ручки у Біка пішло майже чотири роки. Зате результат перевершив усі чекання - ця одноразова ручка була дешевою, зручною, однаково добре писала на будь-якому папері, неї вистачало, щоб прокреслити лінію.